Венчурний капітал — ефективна форма інвестиційної діяльності
У ряду проблем, що стоять перед українською економікою, значне місце, безумовно, займає проблема пошуку джерел капіталу для фінансування інноваційних програм, насамперед, на стартових етапах і особливо в сфері на-укомістких виробництв. Звідси завдання не тільки повороту фінансово-кредитних установ обличчям до реального сектора економіки, але і розвитку таких елементів сучасного ринкового господарства, як інвестиційне фінансування, венчурний капітал і фонди, що його акумулюють, ринок акцій для малих і середніх підприємств.
У рамках ринкової економіки венчурний капітал може бути розглянутий з двох боків: з боку попиту - як джерело стартового капіталу і капіталу розвитку, що істотно впливає на інвестиційний процес, і з боку пропозиції - як форма забезпечення сфери вигідного додатка капіталу, готового до прий
няття підвищеного ризику. Для України в умовах формування ринкової економіки при різкому падінні об’ємів інвестицій і крайнього дефіциту джерел фінансування першорядне значення має перша група проблем, пов’язана з задоволенням інвестиційного попиту.
Говорячи гранично коротко, можна сказати, що причинами розвитку венчурного фінансування в країнах розвинутої ринкової економіки послужили два чинники: наявність капіталу, що шукає високого прибуткового застосування ціною підвищеного ризику, і потреба в такому капіталі, запропонована з боку інноваційного підприємництва. Розвиток з 70-х років у СІЛА, а потім і в інших країнах нової форми позичкового капіталу - венчурного (ризикового) фінансування невеликих підприємств, головним чином орієнтованих на розробку нової продукції і технології, сприяло масовому росту підприємництва.
Бурхливий розвиток венчурних форм фінансування наприкінці XX ст. багато в чому пов’язаний з прискоренням темпів науково-технічного прогресу. Невипадково, що піонером у цій галузі стали СІЛА, де венчурне фінансування послужило відповіддю на потреби економіки, що лідирує в цій галузі, з одного боку, і важливим чинником формування нової економіки - з іншого. Крім того, принципово відрізняючись від банківського кредиту і відіграючи роль найважливішого джерела фондів фінансування підприємництва, венчурний капітал, як очевидно, став одним із чинників, що визначили зростання значення ринку капіталів і нових форм фінансування, що потіснили традиційну кредитно-фінансову сферу.
Венчурний капітал утворюється за рахунок різних фінансових джерел: коштів великих корпорацій і банків, страхових компаній, пенсійних і добродійних фондів, а також особистих заощаджень, і надходить до підприємців різними шляхами: за допомогою прямих капіталовкладень у підприємства окремими інвесторами, через спеціальні інвестиційні компанії, невелику частину його дрібні фірми одержують від держави у вигляді субсидій. У ряді випадків, насамперед у наукомістких галузях, венчурний капітал є важливою формою акціонерного капіталу. Звичайно венчурні інвестори вкладають кошти в
нове підприємство в обмін на частку в його акціонерному капіталі, що вони одержують після того, як воно стає акціонерною компанією.
В останнє десятиріччя, з одного боку, відбувалося активне проникнення в дрібний інноваційний бізнес учених-підприємців, а з іншого боку - з’явилася велика кількість фінансистів, що бажають укласти свій капітал у нові перспективні галузі прикладної науки і виробництва. Зростання масштабів венчурного фінансування пов’язане з ростом незалежних приватних фондів венчурного капіталу. Залучені можливістю високих прибутків, вони стали важливим джерелом коштів для дрібних дослідницьких фірм, у тому числі і на ранніх стадіях їхнього розвитку.
Хоча приклади ризикового фінансування були й у минулому, вперше в таких розмірах венчурний капітал виник у СІЛА саме з метою фінансування дрібних інноваційних фірм, чия діяльність пов’язана з підвищеним ризиком. Венчурний капітал зосереджується в нових наукомістких галузях, що швидко ростуть і, як правило, там, де є можливість розширення ринку. Так, інвестиції в електроніку, включаючи технічне і програмне забезпечення комп’ютерів, відповідно до оцінок, складають 75% усіх венчурних капіталовкладень.
У СІЛА 80-ті роки XX ст. відрізнялися бурхливим зростанням масштабів венчурного фінансування. До кінця десятиріччя активи венчурного капіталу досягли 30 млрд. дол., у цей період нараховувалося приблизно 600 активних фондів венчурного капіталу, а максимально високий річний рівень інвестицій венчурного капіталу складав 4 млрд. дол. Згодом, незважаючи на деяке зниження цих показників на початку 90-х років, що пояснювалося, на думку фахівців, рядом загальноекономічних чинників, спостерігався новий сплеск високих темпів зростанню обсягів венчурного фінансування. Так, у 1995 р. річний рівень інвестицій венчурного капіталу знову перевищив 4 млрд. дол., а в 2000р. - 9 млрд. дол. У процентному відношенні активи венчурного капіталу формувалися з таких джерел: пенсійні фонди - 55, корпорації - 19, венчурні фонди - II, особисті і сімейні заощадження - 7, банки і страхові компанії - 3, іноземні інвестори - 1%. Тим часом почалося
масштабне розширення венчурного фінансування в Західній Європі, де вже в середині 80-х років річні темпи зростання венчурного капіталу складали 38%, а його обсяг - біля 5 млрд. ф.ст. Сьогодні в таких країнах, як Великобританія, Франція, ФРН, Японія, форма фінансування інноваційного бізнесу за допомогою венчурного капіталу також набирає значних масштабів.
Деякі американські і західноєвропейські фірми венчурного капіталу ведуть міжнародні операції, створюють у закордонних країнах дрібні дослідницькі компанії і використовують результати їхньої діяльності. У СІЛА накопичений значний досвід керування і створення комунікаційних мереж, які пов’язують венчурні фонди між собою, що підвищує ефективність функціонування венчурного капіталу. За прикладом американських венчурних компаній, європейці прагнуть створювати венчурні фонди, здатні брати участь в управлінні фірм, що фінансуються венчурами, надаючи їм крім фінансових ресурсів також консультаційні послуги по управлінню, фінансовому аналізу, маркетингу.
Процес венчурного фінансування складається з декількох стадій відповідно до етапів реалізації проекту. Найважливішою його функцією є фінансування початкових етапів проекту, що звичайно продовжуються 1-2 роки, коли йде розробка нового виробу, вивчення його ринкових можливостей. У СІЛА обсяг вкладень у стартові підприємства досягав у середньому 1,5-2 млн. дол. в одну фірму, хоча розміри фінансування можуть коливатися від 1 млн. до 100 млн. дол. залежно від етапу розвитку підприємства, що фінансується.
Практика показала необхідність участі венчурного капіталу на всіх початкових етапах розвитку фірми, причому на етапах, безпосередньо за стартовим, ця потреба ще більш підсилюється, тому що в період піднесення фірми, але до досягнення нею стадії зрілості потрібно набагато більше інвестицій, ніж на початкових етапах, і ця сума, як правило, значно перевищує суму всіх коштів, наявних у початкового засновника й інвестора фірми. У випадку високотехнологічних фірм венчурні капіталісти вводять у фінансове партнерство «капіталістів розвитку» (development capitalists) і інвести
цінних банкірів для надання підтримки при розміщенні цінних паперів.
Значну роль у збільшенні масштабів венчурного капіталу в США відіграють спеціалізовані інвестиційні компанії дрібного бізнесу (SBIC), що представляють собою приватні компанії, які працюють у рамках державних програм і користуються гарантією для забезпечення дрібних фірм довгостроковими позиками, головним чином з метою створення і розвитку нових перспективних підприємств. їхню діяльність контролює й опікує спеціальний державний орган - Адміністрація у справах дрібного бізнесу.