Поліпшення умов практичного використання векселів
Розглянувши і проаналізувавши теорію та практику функціонування векселя, як одного з найважливіших сучасних фінансових інструментів, можливо визначити його місце у грошовому обігу України.
Стосовно досліджуваних проблем та явищ є необхідність внесення пропозицій щодо поліпшення умов практичного використання векселів, виходячи з того, що:
— вексель — це сучасний фінансовий інструмент, який має майже тисячолітню історію розвитку;
— у світовій практиці на основі досвіду утворилося 2 основних види векселів: простий та переказний, які активно використовуються економічними суб’єктами більшості країн світу;
— індосамент — один з найважливіших аспектів функціонування векселя, що дає можливість здійснювати передачу векселя між різними суб’єктами економіки, забезпечуючи умови для обігу векселя, як засобу платежу;
— різноманітність підприємств за видом діяльності, організаційної форми та форми власності обумовила велику кількість різновидів векселів з точки зору різноманітних ознак, наприклад, поділ їх на комерційні та фінансові, які відрізняються за ознакою діяльності підприємств-емітентів: комерційні векселі видані на підставі товарного боргу, а джерелом фінансових векселів є
угода по одержанню грошової позики;
— широкому розповсюдженню векселів сприяє розвиток банківських операцій з векселями, які поділяються на кредитні, гарантійні та комісійні. Вексельні кредити (дисконтна операція, позики по спеціальному позичковому рахунку, забезпеченому векселями, рефінансування вексельних операцій) є важливими активними операціями банку, що забезпечують важливу частку доходів поповнення фінансових ресурсів. Комісійні операції (інкасація, доміциляція), а також гарантійні підвищують зручність вексельних розрахунків клієнтів банку, а також є джерелом комісійних доходів банку без незначного ризику.
Для ефективного функціонування вексельного обігу у будь-якій країні потрібна низка наступних обов’язкових умов:
— відносно стабільна політична та економічна ситуації в країні;
— задовільний рівень інфляції;
— наявність виробників і споживачів, які виробляють та споживають певний обсяг товарної продукції;
— наявність і задовільний рівень розвитку фінансових інститутів;
— спеціальне вексельне законодавство;
— належний рівень економічної свідомості населення та підприємців, наявність кваліфікованих кадрів.
В Україні, на жаль, склалася досить несприятлива ситуація щодо розвитку вексельного обігу, на це впливає низка чинників:
— низька платоспроможність більшості підприємств;
— нерозвиненість нормативно-законодавчої бази;
— низький розвиток дії фінансово-кредитних інститутів;
— нерозповсюдженість інформації про емітентів векселів, що зумовлює правопорушення у сфері вексельного обігу, зокрема обіг дружних та бронзових векселів.
У зв’язку з цими проблемами доцільно запропонувати органам законодавчої та виконавчої влади розробити єдиний вексельний закон, що міг би уніфікувати правові та фінансові відносини між учасниками вексельного обігу; вжити заходів щодо полегшення отримання інформації, яка стосується вексельного ринку, як можна більшої кількості підприємств.
Використання переказного векселя в Україні може позитивно вплинути на вирішення проблеми неплатежів, це зокрема ілюструє схема операції інкасації боргових вимог (2.1, частина 2.3), яка полягає в придбанні банком права вимагання від боржників векселедавця та подальшому акцепті, що здійснюється лише після отримання коштів від боржників, переказних векселів, необхідних векселедавцю для розрахунків зі своїми постачальниками.
Здійснюючи таку операцію, банки прагнуть досягти певних цілей:
— одержання комісійної винагороди від векселедавця за надання послуг із здійснення такої операції;
— допомога векселедавцю, спрямована на економію його обігових коштів;
— надання можливості векселедавцю розраховуватись із постачальниками за наявності обов’язкових до сплати в бюджет та прирівняних до них платежів;
— можливість акумулювати кредитні ресурси за рахунок одержаних від боржників векселедавця сум і тим самим регулювати ліквідність певної банківської установи;
— уникнення конфліктів із податковими органами, що могли б виникнути під час здійснення операції доміциляції, коли платником за векселем був би сам
клієнт;
— можливість одержання додаткових клієнтів з їхніми фінансовими ресурсами і тим самим підвищення ліквідності та конкуренто-спроможності банку.
Для векселедавця, тобто підприємства, яке є другою стороною договору інкасації боргових вимог, мета здійснення такої операції полягає:
1. В отриманні можливості працювати в межах правового поля України за наявності так званої бюджетної картотеки.
2. В одержанні внаслідок уступки вимоги надійного фінансового інструмента у вигляді переказного векселя, оскільки платником за таким переказним векселем буде банк, платоспроможність якого з меншою вірогідністю
може бути поставлена під сумнів.
Отже, можна зробити висновок, що операція інкасації боргових вимог вигідна як клієнтам, так і банкам, що проводять подібні операції і може бути запропонована до використання усім підприємствам України.
На основі розглянутої інкасації боргових вимог можна зробити висновок, що українські банки починають активно працювати з векселями. Наведений приклад описує згадані операції щодо обслуговування векселів як інструменту грошового ринку. Діяльність банку здійснюється за двома основними напрямами:
1. Проведення класичних банківських операцій з векселями, тобто облік, інкасування, доміциляція, надання авалю, надання кредитів під заставу векселів, що належать банку.
2. Оформлення векселями взаємозаборгованості суб’єктів підприємницької діяльності.
Зважаючи на згадане вище, можна запропонувати банкам вжити заходів щодо поліпшення розповсюдження інформації про свою діяльність у даному напрямку для залучення додаткових підприємств та банків у сферу вексельного обігу.
В Україні практика використання векселів склалася таким чином, що векселі стали використовуватися не тільки за прямим їх призначенням, тобто як засіб платежу, але й за специфічним призначенням. Прикладом цьому можуть слугувати так звані податкові векселі, призначені для надання фінансових пільг підприємствам. Податкові векселі, все ж, недостатньо виконують свою функцію, тому що малим підприємствам для користування такими пільгами потрібен аваль комерційного банку, що є порівняно недешевою операцією у сучасних умовах для малих підприємств. У зв’язку з цим доцільно запропонувати ДПА пом’якшити умови для підприємств, які бажають отримати пільги, зокрема скасувати обов’язкове авалювання податкових векселів малими підприємствами (маються на увазі підприємства, які мають об’єм оподаткованих операцій менше ніж 5 млн. гривень за рік).
Казначейський вексель виконує важливі функції державного цінного паперу: він має найбільшу ліквідність, тобто може слугувати засобом застави для отримання позик; у зв’язку з відсутністю обмежень на купівлю-продаж резидентами, казначейський вексель створює умови для проведення операцій з ним на внутрішньому вторинному ринку; можливість погашення векселя шляхом зарахування суми казначейського векселя у сплату його держателем обов’язкових платежів створює умови для функціонування системи взаємозаліків між державою та підприємствами.
Розглянута специфіка галузевих вексельних програм в Україні. Вексельна програма Укрзалізниці являє собою аналог галузевих програм великих галузеи-монополістів, які вже було використано для розв’язання проблеми неплатежів, але без урахування їх досвіду реалізації подібних програм. Обмежити сферу обігу векселів, що випускаються, рамками Укрзалізниці — своєрідного маленького світу, котрий, як уявляють розробники програми, може розвиватися за законами, відмінними від усієї навколишньої економіки, зовсім неприпустимо, бо спочатку ситуація розвивається не так, як задумувалося, а потім зовсім виходить із-під контролю. І вже потрібне викорінення того, що було народжене без достатнього обгрунтування. Векселі в економіці України обслуговують лише обмежений вид торговельних операцій і в більшості випадків надходять до постачальників високоліквідної продукції або до структур, які мають «живі» гроші, що призводить до їх вимивання з госпобігу Укрзалізниці й доріг. Одна окремо взята галузь, хоч би яка велика й міцна вона була, як, наприклад, Укрзалізниця, не може подолати епідемії неплатежів, що охопила всю економіку країни.
На основі вищезазначеного можна запропонувати розробникам галузевих вексельних програм такі рекомендації:
— вживати постійних заходів щодо посилення контролю за кількістю векселів у обігу для недопущення їх знецінення в зв’язку з неконтрольованою емісією;
— уникати випуску великої кількості векселів зі строком погашення «за пред’явленням», конкретну дату сплати по яких неможливо спрогнозувати;
— координувати свої зусилля з розробниками вексельних програм інших галузей промисловості;
— вживати заходів щодо забезпечення функціонування джерел інформації, яка стосується векселедержателів, дат погашення векселів, номінальної їх вартості тощо.
Проілюстрована схема роботи ТОВ «Укренергоресурси» на вексельному ринку з підприємствами-споживачами енергоресурсів, рекомендується до застосування для роботи з тими підприємствами, що функціонують в умовах постійного дефіциту грошових коштів, але мають відносно ліквідну продукцію, яка потрібна для діяльності інших підприємств. Діяльність таких підприємств, як ТОВ «Укренергоресурси» в цілому покращує діяльність підприємств енергетичної галузі, створюючи умови для нормального їх функціонування при відсутності грошових коштів. Звичайно, розрахунки за допомогою грошей значно ефективніші, ніж система взаємозаліків, але при низькій платоспроможності промислових підприємств даний метод співпраці є єдиним способом підтримання промислового виробництва та недопущення його спаду в умовах дефіциту грошових коштів.
Доцільно було б розглянути для практичного впровадження застосування векселів для збільшення можливостей залучення коштів з метою нарощування обсягів виробництва.